Файловий архів

Рідним словом я прославлю край свій рідний і величний 21 лютого , в Міжнародний день рідної мови, у Голосківській ЗОШ I – III ступенів пройшли різні заходи, приурочені цьому дню. З самого ранку вся школа замайоріла різноманітними кольорами українських вишиванок: і учні, і вчителі в підтримку нашій рідній мові віталися, ділилися враженнями і спілкувалися чистою і правильною українською мовою, захоплено обговорювали виставку нової літератури про красу і милозвучність нашої мови. А після уроків всі зібралися в кабінеті української мови та літератури, який на мить перетворився на національну світлицю, прикрашену рушниками, вишивками, маками, волошками та колосками. Розпочалося чудове свято рідної мови. Зі вступним словом до всіх присутніх звернулася вчителька української мови та літератури – Шпак Т.О. – яка наголосила на тому, що тільки тоді існуватиме наша мова, коли всі, хто нею розмовляє, будуть ставитися до неї як до національної ознаки. Наша мова – це наш генетичний код. Ведучі свята – Крутоус Юлія та Шинкарук Артем – розповіли присутнім про історію свята рідної мови, про те, коли і як виникла мова, коли з’ явилась українська мова, чому мову називають «найдорожчим багатством людського духу». «Мова передається від матері дочці, від батька – сину», - говорять ведучі.І Терземан Аріна та Терземан Ірина інсценізують момент повчання матері доньки любити свою мову над усе. Одну із сторінок свята було присвячено українській пісні – «бездонній душі народу». Світлана Дахнюк прочитала легенду місцевої поетеси Наталії Яровенко «Легенда про пісню», Марія Мельник заспівала пісню «Українська мова єднання». Особливе місце українському слову відведено творчості поетів і письменників: вірш В.Самійленка «Рідна мова» прочитала Терземан Катя, а гуморески Павла Глазового – Олексій Кобилянський. Сьогодні є у школі учні, які пишуть вірші та казки. Свою власну казку «Заповітне бажання» прочитала Мокряк Даша. «Отже, як би важко тобі, друже, не було, не смій забувати батьківську мову», - закликають ведучі свята. Переходячи до наступної сторінки заходу, вчителька звертає увагу на те, що невдовзі наш район відзначатиме своє 95-річчя. Сьогодні є гарна нагода висловити свою любов і шану до нашого прекрасного Кривоозерського району, який розташований на межі степу і лісостепу, між двома річками Кодимою і Південним Бугом, має гарну легендарну історію, трудящих людей, благодатну землю, яка родить запашні і великі врожаї; ми маємо свої символи (гімн, герб, прапор). Ми не просто – адміністративна одиниця, а прекрасний і чудовий край. Тут жили наші діди і прадіди, тут живемо ми і будуть жити наші діти. І ми дуже хочемо, щоб Кривоозерщина жила і процвітала ще не одне століття. Тож сьогодні, вітаючи наш район з іменинами, кожен може висловити свою любов до свого краю за допомогою рідного слова. Полилися віршовані рядки про рідне село Ониськове ( вірш місцевої поетеси, вчительки- пенсіонерки Дроздовської В.С.) із уст одинадцятикласниці Свєтікової Наталії. Витяг